/Files/images/критичне мислення.jpg

Портрет сучасного вихователя “Техніка вихователя”

Культура спілкування.

Саморегуляція діяльності.

Управління внутрішнім самопочуттям.

Оволодіння увагою співрозмовника.

Виразний показ почуттів і ставлень – міміка, пантоміміка, зовнішність.

Володіння мовленням – голос, дихання, дикція, грамотність, інтонація.

Завдання для вихователя “Мовлення вихователя”

Знання української мови.

Спілкуватися державною мовою.

Розвивати власну мовленнєву компетентність.

Володіти засобами інтонаційної виразності, уміти послідовно й логічно висловлювати думки, влучно добирати слова й словосполучення.

Бути прикладом чистого літературного мовлення та високої мовленнєвої культури.

Педагогічна рада на тему
«Культура українського мовлення дошкільнят – основа формування національних почуттів»
Порядок денний:
1. Про виконання рішень попередньої педагогічної ради.
Доповідач: вихователь-методист Л.Л.Кумпанська
2. Культура українського мовлення дошкільнят – основа формування національних почуттів.
Доповідач: завідувач О.В.Перцева
3. Практична робота з вихователями «Лабораторія української філології».
Відповідальні: вихователь-методист Л.Л.Кумпанська,
практичний психолог Гновенко Н.В., вихователі груп
4. Презентація посібника «Використання українського художнього слова під час режимних моментів».
Відповідальні: творча група: Бунелик Л.О., Лисак В.В.
5. Виставка книжок-саморобок українською мовою за творами українських поетів.
Відповідальна: практичний психолог Гновенко Н.В..
7. Про результати тематичного вивчення питання «Форми роботи з батьками по навчанню дітей української мови та їх результативність» (довідка)
Доповідач: вихователь-методист Л.Л.Кумпанська
Рішення педради № 2
1. Здійснюватицілісний підхід до формування мовно-мовленнєвої компетенції (в єдності її складових) як одного з ключових критеріїв і водночас вагомої умови становлення й розвитку мовленнєвої особистості дошкільника.
Термін: постійно
2. Вчити дітей оволодівати мовою як найбільшшим скарбом нації, плекання любові до материнського слова як першого й могутнього наставника людини, як найдієвішого вияву національної культури та історії, додержання статусу української мови як державної.
Термін: постійно
3. Розвивати у дітей українське мовлення за допомогою різних видів мистецтва рідного народу, використання народного фольклору, національних мотивів у сучасному інтер`єрі, одязі з урахуванням національних умов.
Термін: постійно
4. Провести майстер-класи з батьками по виготовленню ляльки - мотанки, малювання декоративним розписом, писанкарство, вишивання стрічкою, бісером, риткою.
Термін: березень-квітень

Освітні завдання з розділу "Мовлення дитини" по вікових групах

"Крихітки"

- - розвивати розуміння мовлення дорослих без опори на наочність (вірші, утішки, пісеньки, казки, розповіді, виконувати прості доручення дорослого),

- - сприяти розвитку активного мовлення:виховання звукової культури мовлення – правильно вимовляти голосні звуки – а. о, у, е, и, і, приголосні – п. б, т, д, г, к, м, н, правильно звуконаслідувати слова,

- збагачувати та активувати словник дітей новою лексикою, вчити правильному використанню основних граматичних форм, формувати елементарні навички мовленнєвого спілкування з дорослими та однолітками, стимулювати до розповідного мовлення.

"Малюки"

- виховувати бажання спілкуватися рідною мовою,

- - розвивати діалогічне і монологічне мовлення, звукову культуру мовлення,

- формувати навички культури мовлення: слухати не перебиваючи, говорити у міру голосно,не поспішаючи,

- - вчити відгадувати описові загадки про іграшки, предмети, істоти,

- вживати «чарівні слова».

Чомусики"

- - закріплювати правильну вимову звуків рідної мови, вправляти у доборі слів на заданий звук,

- - сприяти розвитку словника: збагачувати лексику новими словами, образними висловами, приказками, формувати граматичну правильність мовлення, узгоджувати слова у роді, числі й відмінку,

- - розвивати зв’язне мовлення: відповідати на запитання, ставити їх співрозмовникам, учити переказувати казки, складати невеликі оповідання,

- - виховувати любов до рідної мови, бажання нею спілкуватися, мовленнєву культуру навчати правил етики у спілкуванні з однолітками та дорослими,

- - вчити уважно слухати, розуміти й переказувати казки та оповідання, виразно передавати зміст, називати імена персонажів, відтворювати пряму мову,

- - заохочувати дітей до участі в коротких етюдах для формування елементів акторської майстерності.

"Фантазери-мрійники"

- - формувати культуру мовного спілкування,

- - виховувати звукову культуру мовлення,

- - сприяти лексичному розвитку – збагачувати словник дітей назвами предметів, якостей, дій, антонімами, епітетами, омонімами, скоромовками, загадками, приказками, прислів’ями,

- - розвивати зв’язне мовлення – учити доречно відповідати на різні види запитань чітко і зрозуміло виражати свої думки, прохання, наміри, бажання у ввічливій формі,

- - формувати вміння користуватися різноманітними способами спілкування – словесними, мімічними, пантомімічними, запам’ятовувати та переказувати казки, оповідання, складати різні види розповідей, розвивати мовленнєву та пізнавальну активність, спонукати до словесної творчості,

- - навчати елементів грамоти – сприяти усвідомленню дитиною мовлення шляхом практичного ознайомлення з елементами мови (реченням, словом, складом слова, звуком, буквою),

- - формувати вміння проводити звуковий аналіз слів, визначати наголос, вчити алгоритму усвідомленого читання складів, слів у межах вивчених літер, готувати руку дитини до письма.

Програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт»

( структура, розділи)

З ухваленням Закону України від 06.07.2010 № 2442 «Про внесення змін до законодавчих актів з питань загальної середньої та дошкільної освіти щодо організації навчально – виховного процесу» виникла проблема обов’язкової дошкільної освіти всім дітям , які досягли 5 – річного віку. Для її розв’язання програма розвитку дітей старшого дошкільного віку «Впевнений старт» ґрунтується на засадах особистісно зорієнтованого , інтегрованого, компетентного , діяльнісного підходів до розвитку, виховання та навчання дошкільників, тісної взаємодії навчального закладу і родин у формуванні основ їхньої елементарної життєвої компетентності перед вступом до школи. Вона відображає запити практиків і з урахуванням характеристики психологічного віку дітей, кращих на сьогоднішній день теоретичних здобутків і методичних рекомендацій пропонує орієнтири змістового наповнення освітньої роботи, скеровує вихователів і батьків на особистісний розвиток дітей за основними напрямами, організацію різних видів і форм трудової діяльності для всього дошкільного дитинства, незамінному засобові розвитку дітей.

Основний програмовий зміст упорядковано за такими розділами:

· Фізичний розвиток

· Пізнавальний розвиток

· Мовленнєвий розвиток

· Художньо – естетичний розвиток

· Ігрова діяльність

· Трудова діяльність.

У кожному розділі окреслено ключеві освітні завдання, подано поради батькам щодо організації спільного буття дорослих з дітьми та визначено показники розвитку дітей.

Розділ «Фізичний розвиток» орієнтує вихователів і батьків н6а об’єднання зусиль для охорони життя , збереження та зміцнення здоров’я дітей, підвищення опірності організму до впливу негативних чинників навколишнього середовища, формування у дітей системи уявлень про власний організм і здоровий спосіб життя. Приділено увагу засобам ефективного впливу на стан здоров’я та фізичний розвиток дітей , способами оптимізації рухової активності старших дошкільників у процесі організації їхньої життєдіяльності, а також визначено необхідні важливі рухові уміння , навички та фізичні якості.

У розділі «Пізнавальний розвиток»: програмові завдання охоплюють загально пізнавальний ( у світі природи, у світі предметів, у світі людей) та логіко - математичний ( у світі чисел та цифр, у світі форм і величин, у світі простору і часу) аспекти. Подано обсяг завдань, потрібних для розвитку пізнавальних інтересів, здібностей, психічних процесів та розумових операцій, стимулювання самостійної пізнавальної активності.

Розділ «Мовленнєвий розвиток» ґрунтується на комплексному вирішенні завдань формування звукової культури мовлення, лексичного запасу , граматичного ладу мовлення дітей, комунікативних умінь через розвиток зв’язаного мовлення ( діалогічного і монологічного). Окреслено орієнтований обсяг завдань із навчання елементів писемного мовлення у у підрозділах «Навчання елементів грамоти», «Підготовка до письма».

Розділ «Художньо – естетичний розвиток» : зміст розділу включає таки підрозділи: «Образотворча діяльність», «Музична діяльність», «Театралізована діяльність» у кожному з них подано освітні завдання ; орієнтовані теми з малювання, ліплення, аплікації, конструювання; перелік мистецьких творів, репертуару. Розкрито основні напрямки для розвитку природних задатків і здібностей дітей для різних видів художньої діяльності.

Розділ «Ігрова діяльність» акцентує на ігрі як провідній діяльності дошкільника,ефективному методі та засобі реалізації освітніх завдань з усіх напрямів розвитку особистості дитини. Чільне місце відведено сюжетно – рольовій грі з огляду на її особливе значення , потенціал для особистісного зростання дітей.

Розділ «Трудова діяльність» зорієнтовано на реалізацію завдань трудового виховання через залучення дітей до різних видіїв праці : самообслуговування , господарсько – побутова, у природі, ручна /художня праця ; у різноманітних формах організації ( колективна, доручення, чергування). програмові вимоги ґрунтуються на вікових можливостях старших дошкільників: прагнення до самостійності, інтерес до життя і праці дорослих, схильність до наслідування і досягнення продуктивного результату діяльності.

У Програмі «Впевнений старт» сім’ю визначено основною соціальною інституцією , відповідальною за якісну підготовку дітей до оволодіння життєвою компетентністю. Програма пропонує поради , дотримання яких забезпечить цілісність і неперервність освітнього впливу на дітей.

В Програмі наведено орієнтований розпорядок організації життєдіяльності дітей старшого дошкільного віку, форми , методи і засоби освітньої роботи , схему загартування у дошкільному навчальному закладі і вдома, поради що до організації дослідів у природному довкіллі, орієнтовані показники нервово – психічного розвитку дітей 5- 6 років і прояву здібностей та нахилів у старших дошкільників.

ЧИ ПОТРIБНО ЩЕ ДО ШКОЛИ ВЧИТИ ДИТИНУ ПИСАТИ?

У дiтей 5—б рокiв з’являється бажання писати. Часто можна почути вiд малюка: «Подивись, яка буква у мене вийшла?», «А я вмiю писати всi букви», «Я написала слово «мама», «Чи правильно я написала?».

Дiти старшого дошкiльного вiку намагаються писати будь-яке слово друкованими буквами, при цьому спотворюють їх. А деякi дiти звертаються до батькiв iз проханням навчити їх писати так, як пишуть дорослi, тобто писаними буквами. Навчання письму — бiльш складна справа, нiж навчання читанню, i вимагає спецiальних умiнь і знань. Навички неправильного письма, засвоєнi в дитинствi, інодi залишаються на все життя. Не рекомендується в умовах сiмейного виховання вчити дитину писати букви i слова до школи, оскiльки бiльшiсть батькiв не ознайомленi з сучасною системою письма у школi.

Початковий етап оволодiння письмом для першокласникiв дуже важкий. Тому уникнути багатьох труднощiв, пов’язаних з ним, допоможе правильно органiзована пiдготовка руки дитини до письма.

Що ж охоплює пiдготовка руки дитини до письма?

Насамперед, розвиток кистi руки дрiбних м’язiв пальцiв; вмiння координувати рухи руки, пальцiв, очей, передплiччя; розвиток окомiру (вмiти визначити центр, середину, пiдпорядкувати рухи руки зору, контролю свiдомостi); умiння дiяти за зразком; формування просторових уявлень (злiва, справа, внизу, над i пiд лiнiєю, мiж лiнiями); розвиток плавностi, точносi та ритму рухiв; уміння проводити протягом 0,5—1 хв безвiдривнi рухи олiвцем на паперi, в зошитi; ознайомлення iз зошитом, умiння орiснтуватись на сторiнках i лiнiйках зошита.

Дошкiльниковi слiд придбати зошити в одну лiнiю, простий (мякий) i кольоровi олiвцi. Варто подбати i про робоче мiсце дитини. Це може бути окремий дитячий стiл i стiльчик або звичайний письмовий стiл, стiлець вiдповiдно зросту дитини. Важливо забезпечити правильну позу. Пiд час письма ноги обовязково повиннi стояти на пiдлозi пiд кутом 45° (не висіти, не бути занадто зiгнутими) або впиратись у пiдставку для нiг. Руки – вiльно лежати на столi. Вiддаль мiж столом тулубом повинна дорiвнювати ширинi долонi. Вiддаль очей вiд зошита – 30 – 35 см. Потрiбно стежити, щоб зошит лежав пiд певним кутом i лiва рука пiдтримувала його, права рука лежала на столi. При користуваннi олiвцем слiдкувати, щоб палець дитина тримала на 2,5 см вiд загостреного кiнця олiвця. Не загострений кiнець олiвця повинен «дивитись» у праве плече. Добре, якщо батьки мають настільну розлiновану грифельну дошку з рiзнокольоровою крейдою. Перш нiж учити дитину писати, слiд ознайомити її з зошитом. Наприклад: «Це зошит. У зошитi учнi пишуть букви, слова, речення. Ти теж будеш вчитись писати в зошитi. Подивись на зошит. Верхнiй ольоровий аркуш паперу називаеться обкладинкою. Вiзьми двома пальцями лiвої руки правий куточок обкладинки i вiдкрий зошит. Це перша сторiнка зошита, бiлий аркуш паперу має лiнiї. Подивись на лiнiї, покажи першу, другу лiнiї. Зошит завжди слiд брати чистими руками». Дорослий пропонує дитинi поставити крапки на верхнiй і нижнiй лiнiях.

Пiдготовка руки дитини до письма проводиться протягом року один раз на тиждень тривалiстю 10 – 15 хвилин у ранковi години при денному свiтлi.

ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ПЕДАГОГІЧНОЇ КУЛЬТУРИ БАТЬКІВ ЩОДО ФОРМУВАННЯ ЗДОРОВОГО СПОСОБУ ЖИТТЯ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ

Соціально-економічні зміни, які відбуваються в сучасному українському суспільстві, активізували проблеми формування здорового способу життя особистості. Це вимагає аналізу наявної теоретичної бази з проблеми формування здорового способу життя і розробки на її основі ефективних педагогічних умов удосконалення процесу формування здорового способу життя особистості як одного з головних показників її освіченості й вихованості.

Важливість виховання здорового способу життя у дошкільників обумовлена розумінням, що лише з самого раннього дитинства можна прищепити основні знання, навички і звички з охорони здоров’я, які згодом перетворяться у важливий компонент загальної культури людини і вплинуть на формування здорового способу життя усього суспільства. Саме у дошкільному віці закладається майбутній потенціал здоров’я, це найважливіший час для виховання здорового способу життя. Діти дошкільного віку вже здатні розуміти й усвідомлювати залежність стану здоров’я від способу життя.

Під час проведення дослідження з проблеми формування здорового способу життя дітей дошкільного віку ми переконалися, що часто-густо родинне виховання й виховання дітей у дошкільних навчальних закладах існують як дві окремі ланки: дома дитина інколи дістає одні настанови, зразки поведінки, а в дитячому садку – інші. Батьки хочуть бачити своїх дітей здоровими, але не завжди розуміють залежність стану здоров’я від способу життя.

Тому потрібно глибоко вивчати виховний потенціал сім’ї, використовуючи комплекс прийомів і методів: спостереження, бесіди, анкетування. Арсенал прийомів і методі вивчення виховного потенціалу сімей вихованців потрібно вибирати виходячи з конкретних умов вивчення сімей, що допомагають науково виявити проблемні помилки сімейного виховання щодо формування здорового способу життя дошкільників, дати індивідуальні кваліфіковані поради батькам. Вивчення сім’ї передбачає глибокий і всебічний аналіз позитивних і негативних особливостей.

Практика свідчить, що одним із головних шляхів підвищення взаємодії дошкільного навчального закладу і сім’ї є використання нетрадиційних форм і засобів роботи з батьками щодо формування здорового способу життя дошкільників. Серед них – функціонування консультативних пунктів з проблеми валеологічного виховання, конференції батьків з обміну досвідом щодо організації раціонально дозвілля дітей, рухового режиму оптимального харчування, семінарів-практикумів з відродження з національних традицій валеологічного змісту в родинах.

Систематизувавши і об’єднавши форми роботи педагогічного колективу дошкільного навчального закладу і сім’ї, ми переконались, що немає такої частини педагогічного процесу в яку не можна було б включити валеологічний зміст. Валеологія розширює, урізноманітнює форми і методи технології педагогічного процесу та сімейного виховання, дає змогу широко використовувати ігри, фізичні вправи, цікаві інтелектуальні завдання, проводити прогулянки, гігієнічні процедури, заняття.

Однак це зовсім не означає, що батькам вдома, з дня на день, кожної години повинні втлумачувати дітям валеологічні знання. Треба стерегтися втрати дітьми інтересу до валеологічних знань через перевантаження їх недоступною інформацією, відсутності на практиці переконання важливості отриманих знань для саморозвитку та самовдосконалення.

Дуже важливо, щоб кожне повідомлення валеологічного змісту було відкриттям для дитини, дивом, раніше невідомим їй, кликало до самоаналізу подальшого розвитку. Лише в цьому випадку можна досягти позитивного результату, виробити у малюків чітке і постійне бажання бути здоровими, спритними, бадьорими, веселими, зробити здоров’я предметом постійного піклування дитини, а не лише батьків. Дитина навчається аналізувати кожне явище, дію з точки зору корисності чи шкідливості, навчається цінувати життя і здоров’я що і є основним завданням дошкільного навчального закладу і сім’ї.

Кiлькiсть переглядiв: 131

Коментарi