Фізичне виховання в родині

Кожна дитина відчуває природну потребу у русі. І дуже важливо коли в родині зуміють зробити фізкультуру не просто обов’язковим ,а й улюбленим режимним моментом малюка. Зрозуміло,що фізкультура в ранньому і дошкільному віці повинна асоціюватися в дитини з веселою грою. Тому потрібно визначити,які саме фізичні вправи дитина виконує із найбільшим задоволенням і зробити виконання цих вправ основними на перших етапах занять. Потім доцільно вводити нові фізкультурні рухи,але в жодному разі не можна змушувати дитину їх виконувати.

У фізичному вихованні дітей в родині можуть бути використані різні форми занять фізичними вправами – від простих (ранкова гімнастика) до складних(тренування в окремому виді спорту)

Можна рекомендувати такі форми занять фізичними вправами дітей у родині:

- ранкова гімнастика;

- ранкова спеціалізована гімнастика;

- заняття із загальної фізичної підготовки;

- самостійні тренувальні заняття;

- участь в змаганнях;

- прогулянки;

- туризм;

- рухливі і спортивні ігри;

Основним періодом занять батьків дітьми є вік від 2 – 6 років,хоча і після цього не слід припиняти. Систематичні вправи в домашньому спортивному куточку,ранкова гімнастика,вечірня прогулянка на свіжому повітрі – все це допоможе досягти значних успіхів у фізкультурних заняттях.

Щоденно приділяючи дитині хоча б дитині декілька хвилин для занять фізкультурою,перш за все потрібно дотримуватись принципу систематичності,щоб дитина поступово звикла до занять.

Тривалість домашнього заняття може бути різною – залежно від віку дитини,від вільного часу батьків,від пори року.

Під час ранкової гімнастики найкраще використовувати легкі і знайомі вправи. Тривалість ранкових занять – не більше 10 хвилин. Протягом дня дитина до сну і після нього побувати на свіжому повітрі,де можна провести 20-ти хвилинне заняття,виконавши до нього вправи для великих м’язових груп.

Вправи перед вечерею – найбільш розповсюджена форма занять,адже батьки вдома і хоча б один із них може позайматися з дитиною. У цей період є час опанувати акробатичні вправи,рухливі ігри. Тривалість занять із дітьми до 6 років 20 – 30 хвилин.

Як зацікавити дитину заняттями фізичною культурою? Добре,якщо дитина сама потребує рухів та із задоволенням виконує нові завдання. Ви повинні підбадьорити дитину,продемонструвати,яка вона міцна,спритна і сильна. Збудити інтерес у дитини до занять також і демонстрація її вмінь перед іншими. Так поступово у дитини розвинеться впевненість у своїх силах та бажання вчитись далі.

Чим і як займатись?Кожна вправа,кожна рухлива гра має своє завдання,мету,значення,у зв’язку з чим вона поділяється на п’ять основних груп.

До першої групи входять вправи,що спрямовані на відпрацювання правильної постави,правильного положення голови,плечей,інших частих тіла. Саме ці рухи сприяють правильному фізичному розвитку.

До другої групи входять вправи,які будуть містити елементи акробатики,спрямовані на розвиток спритності,гнучкості,швидкості реакції. Батьки повинні бути дуже уважними й обережними,щоб забезпечити повну безпеку під час виконання рухів.

Третя група вимагає рухливих ігор,в яких використовується ходьба,біг,стрибки. Для проведення ігор необхідний колектив:дитина грається з батьками,або із сестрами,або з однолітками.

До четвертої групи входять вправи з використанням різних предметів на свіжому повітрі або приміщенні. Тут дуже важливою є винахідливість батьків,яка допоможе у звичайних умовах підготувати для дітей різні цікаві перешкоди.

До п’ятої групи відносять музично – ритмічні вправи,які виховують у дітей граціозність,пластичність,усвідомлене виконання рухів із ритмом віршів,пісень і музики.

Основні правила безпеки,яких потрібно обов’язково дотримуватись,виховуючи у дитини сміливість:

1. Піднімаючи дитину,ніколи не тримайте її за зап’ястя – тільки за передпліччя. Під час виконання акробатичних рухів дорослий повинен оберігати хребет малюка від невдалого повороту або удару.

2. Нову вправу малюк повинен засвоювати в повільному темпі за постійної допомоги дорослого. Тоді з’явиться відчуття впевненості в руках. Темп виконання вправи збільшуємо поступово,так само дитину поступово привчають до самостійного виконання.

3. Вчіть малюка бути уважним на заняттях,щоб він самостійно піклувався про власну безпеку. Складні вправи доцільно виконувати тільки на м’якій поверхності.

4. Тривалий час на руках у дошкільному віці є небезпечним,тому що надмірно навантажує суглоби й увесь плечовий пояс.

5. Не дозволяйте малюкові вилазити по драбині вище того рівня,на якому ви не можете його дістати.

6. Ніколи не використовуйте для змагань вправи,які можуть спричинити травми.

Шановні батьки!Якщо ви систематично будете займатись зі своїм малюком фізкультурою,то це буде доброю запорукою того,що син чи донька зростатимуть здоровими,сильними,матимуть правильну поставу,красиво ходитимуть.

Організація фізкультурно-оздоровчої роботи в дошкільному навчальному закладі

Інструктивно-методичні рекомендації

Відповідно до законів України “Про дошкільну оcві-ту”, “Про фізичну культуру” одним із пріоритетних напрямків освітнього процесу в дошкільних навчальних за­кладах залишається фізичне виховання дітей. Воно спря­мовується на охорону та зміцнення здоров'я, підвищення опірності й захисних сил дитячого організму, поліпшення його працездатності; на' своєчасне формування у малю­ків життєво важливих рухових умінь та навичок, розвиток фізичних якостей і забезпечення належного рівня фізич­ної підготовленості та фізичної культури взагалі; на вихо­вання стійкого інтересу до рухової активності, потреби в ній, вироблення звички до здорового способу життя.

Завдання та зміст фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах визначаються вимогами Базового компонента дошкільної освіти з Україні, чинними про­грамами розвитку, навчання та виховання дітей дошкіль­ного віку “Малятко”, “Дитина”, “Українське дошкілля”.

Однак організація роботи з фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах потребує вдосконалення. Про це свідчить наяв­ність значної кількості дітей з дисгармонійним фізичним розвитком, а також із недостатнім розвитком основних рухів та фізичних якостей. Наявний досить _',<сокий відсоток дітей, які часто хворіють на респі­раторні інфекції та мають хронічні недуги.

Недостатній фізичний розвиток і низька фізична підготовленість дошкільнят здебільшого пояснюються зниженням їхньої рухової ак­тивності. Потреба дітей у рухах задовольняється лише на 30-50 %. Пподинамію спричинюють часті респіраторні захворювання, нераціо­нальна побудова рухового режиму й загального режиму дня, недо­статнє перебування дітей на свіжому повітрі тощо. Зокрема, на рухо­вому режимі дошкільних навчальних закладів негативно позначаються неправомірне скорочення кількості фізкультурних заходів, відсутність системності у проведенні прогулянок-походів за межі дитячого сад­ка, фізкультурних пауз і хвилинок у процесі навчальної діяльності, розваг, свят тощо.

Щоб усунути ці недоліки, слід приділити основну увагу організації фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах, де було б передбачено правильну побудову та активізацію рухового режиму, надання йому оздоровчого спрямування, дійовий медико-педагогічний контроль і своєчасну лікувально-профілактичну роботу.

Основою системи фізичного виховання в дошкільних навчальних закладах залишається руховий режим як су­купність різних засобів та організаційних форм роботи з дітьми в достатньому обсязі, раціонально поєднуваних і послідовно використовуваних залежно від віку дітей, міс­ця в режимі дня, сезону тощо.

8 межах активного рухового режиму щоденний обсяг рухової активності, рекомендований для дітей молод­шого дошкільного віку, становить 3-4 години, для ста­рших дошкільнят — 4-5 годин.

Ефективність фізичного виховання забезпечується комплексним використанням традиційних засобів фізич­ного виховання. Це, зокрема:

♦ фізичні вправи (гімнастика, ігри, елементи спорту й туризму);

♦оздоровчі сили природи (повітря, сонце, вода);

♦ гігієнічні чинники (режим харчування, занять і від­починку, гігієна одягу, взуття, обладнання та ін.).

Сукупність організаційних форм роботи, обов’язко­вих для впровадження в освітній процес, становлять:

♦ заняття з фізичної культури;

♦ фізкультурно-оздоровчі заходи (ранкова гімнасти­ка, гімнастика після денного сну, фізкультхвилин- ки, фізкультпаузи, загартувальні процедури);

♦ різні форми організації рухової активності у повсяк­денні (заняття фізичними вправами на прогулянках, фізкультурні свята й розваги, дитячий туризм, рухли­ві іфи, самостійна рухова діяльність, дні та тижні здо­ров’я, індивідуальна робота з фізичного виховання).

Фізкультурні заняття є пріоритетними у процесі сис­тематичного, послідовного формування, закріплення і вдосконалення основних рухових умінь та навичок у ді­тей, розвитку їхніх фізичних якостей. Проводяться зони в усіх вікових групах, переважно в першій половині дня — з усією групою або з підгрупами дітей.

Встановлена тривалість фізкультурних занять у межах: ■* для ді­тей 3-го року життя — 15-20 хв; ♦ для дітей 4-го року життя — 20- 25 хв; * для дітей 5-го року життя — 25-30 хв; ♦ для дітей 6-го року життя — 30-35 хв. Такі заняття є щоденними: вони проводяться двічі на тиждень за загальним розкладом занять у приміщенні або на майданчику (в період з квітня до жовтня за належних погодних умов, систематично, починаючи з середньої групи) і тричі на тиждень під час прогулянок у першій половині дня поза навчальною діяльністю протягом усього року.

♦ Тривалість фізкультурних занять на прогулянках така сама, як і занять у залі, але за холодної днини може подовжуватися на 5 хв. Варіативність їх проведення ви­значається різними чинниками, як-от: пора року й пого­да (відповідно — одяг та взуття дітей); наявність облад­нання та інвентаря і ступінь володіння дітьми основними рухами. Якщо в дошкільному закладі проводяться за­няття з плавання (1-2 рази на тиждень — залежно від віку дитини), то в день їх проведення не плануються фізкультурні заняття за розкладом і на прогулянці.

♦ 3 метою активізації рухового режиму в повсякден­ні як варіант фізкультурних занять на прогулянках орга­нізується дитячий туризм у формі прор/лянок- походів за межі дошкільного закладу (пішки, на велосипедах,, лижах або санчатах), але лише за наявності відповідних природно-ландшасЬтних умов: лісу, луп/, поля, зодойми, лісосмуги, парку га ін. Не можна підміняти зазначену форму робо­ти цільовими прогулянками та екскурсіями за ме­жі дитячого закладу, що посідають самостійне міс­це в освітньому процесі як форми ознайомлення вихованців із довкіллям, природою.

Основна мета прогулянок-походів — оздоровлення дітей, запобігання гіподинамії, вдосконалення рухових навичок у природних умовах та розвиток фізичної витривалості. Зони проводяться, починаючи з другої молодшої групи. їхня три­валість становить: ♦ у другій молодшій групі — 15—20 хв;

♦ у середній групі — 20-25 хв: ♦ у старшій групі — 25-30 хв (в один бік).

Особливого значення набуває самостійна рухова діяльність дітей як форма активізації рухового режиму. Щодня в усіх вікових групах на неї відводиться час у вільні бід занять години ранкового прийому, прогуля­нок, надвечір’я тощо.

Завдання педагогів — забезпечити належний рівено та зміст само­стійно; рухової діяльності дошкільнят завдяки збагаченню їхнього ру­хового досвіду, створенню необхідної матеріальної бази в приміщен­нях зали, груп, рекреацій, на фізкультурному й групових майданчиках, використанню інших прийомів непрямого (опосередкованого) та пря­мого (безпосереднього) керівництва цією формою роботи.

У відведений для самостійної рухової діяльності час із вихованцями різних вікових груп щодня організується також індивідуальна робота з фізичного виховання.

Дітей залучають для ознайомлення з основними рухами, поглиб­леного розучування їх та закріплення відповідних навичок, для усу­нення відставання в розвитку фізичних якостей (внаслідок частого невідвідування дошкільного закладу, і; дивідуальних особливостей ста­ну здоров'я, фізичного та психічного розвитку й інших чинників). Її метою с також активізація малорухливих дітей, запобігання порушен­ням постави і стопи та виправлення їх. Виходячи з аналізу стану здоров'я, фізичного розвитку й підготовленості, інтересів дітей, пе­дагоги визначають мету індивідуальної роботи, добирають потрібне обладнання та інвентар і проводять її з однією дитиною чи з підгрупа­ми по двоє-четверо дітей.

Враховуючи провідне значення ігрово" діяльності для особистісного зростання дитини, руховий режим у до­шкільному навчальному закладі має насичуватися рухливими іграми. Рухливі ігри — після попереднього розучування їх на прогулянках — вводяться до різних форм роботи з дітьми (заняття, свята, розваги походи, фізкультпаузи тощо). В усіх вікових групах вони посіда­ють важливе місце як самостійна форма роботи з фізич­ного виховання й проводяться щодня:

♦ під час ранкового прийому (одна-дві гри малої та середньої рухливості);

« на прогулянках у першій та другій половині дня (на кожну планується не менше трьох-чотирьох ігор різної рухливості; (при цьому першу гру розпочи­нають через 10-15 хв після початку прогулянки, коли діти дещо адаптуються до погодних умов та активізуються фізіологічні функції організму перед руховою діяльністю; а останньою проводять мало­рухливу гру);

♦ увечері (після 17.00 -18.00) дітям пропонують од- ну-дві гри середньої та малої рухливості.

Розвивально-виховний та оздоровчий ефект рухливих ігор у повсякденні забезпечується правильним добором їх відповідно до віку дітей, рівня їхньої рухової підготовленості та стану працездатно­сті, базових рухів в іграх та їх впливу на різні м'язові групи й системи організму, пори року та погоди, місця в режимі дня та місця прове­дення, а також належним педагогічним керівництвом, дотриманням оптимальних навантажень, введенням до рухового режиму різних ви­дів ігор (сюжетних, безсюжетних, у тому числі змагального та еста­фетного характеру, атракціонів, спортивних ігор та забав, ігор з еле­ментами спортивних вправ).

Формами активізації рухової активності у повсякден­ні, спрямованими на повніше задоволення природної потреби дітей у рухах, виявлення набутих навичок, фі­зичних та особистісних якостей, залучення малят до здо­рового способу життя, а батьків — до участі в освітньому процесі дошкільного навчального закладу як пропаган­да фізичної культури є фізкультурні свята, розваги, дні (тижні) здоров’я.

Фізкультурні свята проводяться, починаючи з се­редньої групи, два-три рази на рік, у фізкультурній залі чи на спортивному майданчику, в басейні; можна про­водити їх також на стадіоні, у прилеглому парку абощо, їм відводиться місце в режимі другої (при потребі — й першої) половини дня в межах 40-50 хв — для серед­ньої групи, однієї години — для старшої групи.

Голоєні моменти підготовки оізкультурних свят — розроблення сценарію, розподіл обов’язків з оформлення місця проведення, під­готовки атрибутики, костюмів, поизів та нагород тощо. Підготовка дітей до свята розпочинається заздалегідь і здійснюється протягом усього осзітнього процесу (на музичних та фізкулотурних заняттях, під час ранкової гімнастики, проведення ігор, у самостійній руховій діяльності, в індивідуальній роботі), неприпустим- численна масові ре­петиції всього перебігу свята, а також відсторонення когось із при­сутніх дітей від участі в ньому разом із групою.

Фізкультурні розваги проводяться, починаючи з першої молодшої групи, один-два рази на місяць (пе­реважно у другій половині дня). їхня тривалість стано­вить:

♦ у першій молодшій групі — 15-20 хв: у другій молодшій — 20-30 хв; - у середній — 30-25 хе: • у старшій — 35-40 хв. Місцем проведення слугують Фіз­культурна (музична) зала, групова кімната, фізкультур­ний чи ігровий майданчик даної групи, лісова або. пар­кова галявина тощо. Обов’язковою є участь кожної дитини.

Плануючи розвагу, для забезпечення оптимальних фізичних, пси­хічних та емоційних навантажень слід передбачити раціональне чергу­вання ігор різного навантаження, а також колективних, масових — з іграми підгрупами чи індивідуальними (конкурси, атракціони]; більи; складних за правилами, руховими завданнями ігор — з простішими, розважальними. Використання ігор змагального характеру планується відповідно до віку дітей, зокрема: ігри-конкурси, атракціони рекомен­довані для всіх вікових груп, естафетні ігри —для старших дошкільнят.

Дні здоров}я організуються з першої молодшої гру­пи один раз на місяць. Цей день насичується різнома­нітними формами роботи з фізичного виховання.

Більшість заходів доцільно проводити на свіжому повітрі, добира­ючи до них оригінальні комплекси фізичних вправ та інших засобів і нетрадиційні форми проведення: фізкультурні заняття чи дитячий ту­ризм, ранкова гімнастика й гімнастика після денного сну, зпгартува- льні та лікувально-профілактичні процедури, фізкультурне свято або розвага, самостійна рухова діяльність та ін. Не залишається поза ува­гою педагогів і робота з інших розділів програми. Хоча навчальні заняття з них не проводяться, однак дозвілля дітей також заповнюєть­ся бесідами, читанням художньої літератури, театралізаціями, само­стійною художньою діяльністю на теми здорового способу життя. Програма дня здоров'я передбачає заходи, загальні для всього до­шкільного закладу, і такі, які розраховані на кожну вікову групу.

Тижні фізкультури організуються подібно до днів здоров’я у час канікул (зима, весна, літо).

Руховий режим дошкільних навчальних закладів пе­редбачає також ряд традиційних фізкультурно- оздоровчих заходів (ранкова гімнастика, гімнастика піс­ля денного сну, фізкультхвилинки, фізкультпаузи, загартувальні процедури).

Ранкова гімнастика проводиться відповідно до ви­мог чинних освітніх програм та режиму дня тривалістю:

♦ у першій молодшій групі — 4-5 хв; *у другій молод­шій — 5-6 хв; ♦ у середній — 6-8 хв; ♦ у старшій — 8- 10хв. Основними умовами ЇЇ ефективності є: вільний доступ свіжого повітря; раціональний одяг дітей; достат­ність фізичних навантажень (кількість і послідовність вправ, зміна вихідних положень, темп виконання, регу­лювання дихання, чіткість пояснень, вказівок та команд тощо). Особливості проведення ранкової гімнастики ви­значаються віком дітей та місцем проведення (у примі­щенні чи на майданчику).

*:♦ Гімнастика після денного сну знімає залишки галь­мування в корі півкуль головного мозку й налаштовує дитячий організм на активну та продуктивну діяльність, а також благотворно впливає на стан постави і склепін­на стопи завдяки податливості рухового апарату дитини одразу після відпочинку. Для проведення в дошкільно­му навчальному закладі доцільні такі її види (на вибір):

♦ гігієнічна гімнастика після денного сну;

♦ повітряні ванни в русі;

♦ коригуюча гімнастика.

Гігієнічна гімнастика після денного сну реалізує зазначену вище мету. ЇЇ проводять в усіх вікових групах після поступового підйому дітей із дотриманням спокійної обстановки й відповідних гігієнічних умов: у спальній кімнаті (на ліжках, біля них); з виходом до групової кімнати чи зали (у безпосередній близькості до групи). До комплексу такої гімнастики обов'язково входять загальнорозвивальні вправи на різні м'язові групи (зі зручною зміною вихідних положень) та спеціальн.


Колір у нашому житті

Коли йдеш або їдеш українськими селами впадають в око білі хати,а біля них різнобарвні квітники,зелені садки. Від ранньої весни і до пізньої осені буяють тут квіти й кущі. Білий та фіолетовий бузок,сніжно - білий цвіт калини,жовті й червоні тюльпани,жоржини,жовтогарячі чорнобривці,сині півники та лілові айстри….

Одні квіти змінюють інші аж до першого снігу,коли він,легкий і пухнастий,вкриє цю красу. І тоді дбайливі господині перенесуть у хату деякі з живих іще квітів і поставлять їх у горщиках на вікнах,поряд із геранями,фуксіями,колеусами. По кутках розвісять грона ягід калини та оберемки засушеного цілющого зілля :безсмертника,чебреця тощо. На душі тепло,радісно,лагідно. Тихо пливуть думки про мудрість і світлу вдачу людей,які своїм життям і побутом створили навколо себе та своїх дітей джерела краси,радості. Одним із цих джерел є сонячне світло та колір.

Від Сонця – частини Великого Космосу,бере силу розмаїття життя на Землі. Очима,шкірою,усім своїм єством людина сприймає і поглинає його життєдайну енергію. Учені та практики (В.Бехтєрєв,Т.Глушанок,С.Мартинов,Є.) довели, що світлові та колірні хвилі надходять у різні відділи центральної нервової системи й заряджають гіпоталамусну частину мозку. Через неї вони йдуть до спинного та головного мозку,задіяні всі функції організму – психічна та фізична. Енергія цих хвиль живить серце, легені, печінку, шлунок та інші органи,пришвидшує або гальмує нервові процеси,змінює психічний та фізіологічний стани людини, формує її здоров я.

Сучасна медицина особливо наголошує на біологічній ролі окремих відтінків сонячного спектра,тобто окремих його кольорів. За даними Є.Рабкіна,всі кольори розподіляються на дві групи : пасивні та активні. До першої належать білий,сірий та чорний кольори з багатьма відтінками. Активних кольорів значно більше,й вони вирізняються тоном,насиченістю та відтінками,які зумовлюються довжиною світлових хвиль. Так,червоний колір має довгу хвилю,зелений і блакитний – середню,синій і фіолетовий – коротку.

Активні кольори збудливо діють на організм ,пришвидшують процеси життєдіяльності. До них відносять червоні та жовтогарячі барви. Завдяки їхньому впливові людина відчуває прилив енергії і наближення об’єкта,який вона розглядає. Червоний колір у 5-6 разів пришвидшує звикання до темряви :він ніби форсує роботу сітківки ока. Цікаво,що саме його найперше починають розрізняти малюки. Жовтий колір – супутник гарного настрою і радості. Зелений дає відчуття легкості й спокою.

Видатний російський учений – невропатолог В. Бехтєрєв досліджував,як впливають колірні відчуття на швидкість психічних процесів. З його дослідів з’ясувалося :промені,які перебувають ближче до теплої частини спектра (зокрема червоний),мають життєдайну дію. Жовтий колір не впливає помітно на психічні процеси та настрій людини; зелений – сповільнює,а фіолетовий – пригнічує їх. Учений також дійшов висновку,що блакитний колір гальмує психічне збудження,а рожевий – усуває пригнічений стан.

Так званий колірний зір формується в людини не відразу. Шведські вчені завдяки експериментам дійшли висновку,що різнобарвний світ постає перед малятами у певній послідовності. Спочатку вони сприймають червоний,жовтогарячий,жовтий і зелений кольори,а вже згодом – фіолетовий синій та блакитний.

Людське око розрізняє приблизно 130 -250 колірних тонів і аж 5 -10 мільйонів змішаних відтінків!Воно має особливу вибіркову чутливість у зелено – жовтій частині спектра,а відтак краще відчуває та виокремлює кольори та відтінки саме цього діапазону. Ще за сивої давнини було відомо,що кожний колір по своєму впливає на людину:викликає в неї радість або сум ,збуджує або заспокоює,породжує різні відчуття. Отож коли вона відчуває втому,то інстинктивно прагне потрапити в оптимальне для себе середовище:до зеленого лісу,блакитної води. До речі за зниженого емоційного тонусу (ображена,хвора,втомлена) так само чинить і дитина. Усвідомлення впливу різних кольорів на людський організм спонукало стародавніх цілителів застосовувати їх для профілактики та лікування різних захворювань.

За даними Т.Глушанок та Л.Волкової, райдужний сонячний спектр визначає й спектр лікування. Так,червоний віддавна мав для людства значення кількості та якості. Він відповідає інстинктивно – руховому і статевому центрам ,а отже,збуджує рухову та рефлекторну діяльність,підвищує м’язову та емоційну активність,а також агресію,страх.

Щоб дитина краще росла,активно розвивалися її опорно-руховий апарат і м’язова тканина,їй необхідний червоний колір,а тому вона бачить його першим. Лікування ним відбувається гармонійно у природніх умовах:для цього досить природної червоної барви (сонячне світло,осіння палітра,ягоди,квіти,вогнище)

Позаяк червоний колір ,як уже зазначалось ,збуджує рухову активність,він може викликати й негативні інстинкти. Отож із ним треба бути дуже обережним. Краще звертатися до цілющих властивостей його м’якої тональності – рожевого кольору.

До речі,рожевий колір – особливо жіночний. Йому притаманний весь діапазон жіночого початку – він символізує ніжність,лагідність,теплоту.

М’яка тонізуюча дія рожевої барви знімає депресію,відвертає від негативних емоцій,активізує захисні сили організму при будь якому захворюванні (гальмує розвиток хвороби).З огляду на доцільно використовувати рожевий колір в елементах одягу. Якщо у когось пригнічена психіка,знижений тиск,або тяжка недуга,можна думкою немовби огорнути хворого та помешкання рожевим серпанком.

Жовтогарячий колір також складає довгохвильову частку сонячного спектра. Він створює тепловий ефект,заряджає енергією органи травлення та сечостатевої системи.

Методи лікувального застосування жовтогарячого кольору:спостерігати схід і захід сонця;вживати моркв’яну суміш для очищення шлунково –кишкового тракту,а для лікування нирок – заварену цедру апельсина.

Жовтий колір має меншу довжину хвиль і дає менший тепловий ефект.,але краще утримує променеву енергію. Це колір радості,спокою,він акумулює і розподіляє енергію. Особливий його аспект – золота барва. Наявність її у церковних храмах благодатно впливає на людину – дарує їй відчуття радості.

Цілюща дія жовтого кольору – протизапальна; він нормалізує роботу всіх органів та систем;створює потужне захисне поле. Його доцільно використовувати при будь-якому запалювальному захворюванні.

Зелений колір має середні хвилі,які збалансовують та регулюють теплі й холодні кольори. Він особливий для людини,бо символізує життя. Зелений колір регулює наше емоційне життя (має заспокійливу та тонізуючу дію),позитивно впливає на всі функції та органи. Медики радять усім людям споглядати природну зелену барву. Дітям також корисно гратися зеленими іграшками.

Блакитний колір – короткохвильовий. Поглинання його викликає в організмі складні фотоелектричні зміни. Присутність цього кольору у навколишньому середовищі сприяє розвитку логічного мислення,інтелекту,мовлення.

Блакитний колір гальмує ріст пухлин,психічне збудження. Використовувати його благодатну дію варто під час спостережень за небом,водою.

Синій колір символізує пам’ять та інтуїцію. Дитина стаючи старшою,розрізняє його суто індивідуально,і допомогти їй у цьому мають близькі люди. Відтоді як малюк назве синій колір,уже можна інтенсивніше розвивати його пам’ять і мислення.

Отже, дорослі мають памятати: формування психіки дитини – це тривалий процес. На нього негативно впливає хаотичне поєднання кольорів у побутовому інтер’єрі,в одязі,неправильне освітлення помешкань, світлове меготіння телеекрану,постійне використання штучних джерел світла.

Для малят дошкільний заклад – друга домівка. Про те не всім відомо,що залежно від того,в який колір викарбувані стіни в помешканні,діти можуть почуватися по різному. За даними медичних досліджень,функціональний стан нервової системи у дітей набагато кращий,якщо панелі в помешканні пофарбовані в білий,блакитний,зелений кольори,ніж у жовтогарячий,а надто в червоний. Психологи радять застосовувати у приміщеннях,де перебувають діти,гаму кольорів – від жовто – зеленуватого до жовтогарячого. Водночас синій та зелений кольори також придатні для дитячих кімнат. Стан зорового аналізатора та працездатність дітей вищі,якщо навчальне обладнання має зелену колірну гаму,а не білу,чорну чи коричневу.

В Англії та Японії,розроблено рекомендації щодо застосування квітучих рослин у режимі праці та відпочинку. Яскраво - червоні квіти (герань,півонія,тюльпан)активізують рухову діяльність,тож доцільно їх використовувати перед гімнастикою. Вони пробуджують дітей від сну,підвищують працездатність;жовтогарячі мають тонізуючу дію.

Під час проведення занять,вихователям варто виставляти жовті та золотаві квіти.


«Основи профілактичної роботи зі здоровими дітьми у ДНЗ»

Здоров’я дитини - ні з чим незрівняна цінність. В дошкільному віці закладається фундамент здоров’я та довголіття, витривалості та стійкості дитячого організму. Саме цього здоров’я , на жаль, так не вистачає нашим дітям.

Це змусило особливу увагу звернути на проблему оздоровлення дитячого організму.

Спочатку потрібно було вияснити у чому причина повального дитячого нездоров’я. Звинуватити в цьому можна багато кого і чого: і лікарів, і дошкільні заклади та погоду, і екологію та батьків з бабусями і дідусями.

Вченні довели, що причинами хвороб є у 10% - спадковість, у 20% - вроджені вади здоров’я, у 20% - несприятливе довкілля, у 50% - спосіб життя. І саме ці 50% дуже зацікавили нас тим, що їх забезпечення можливе в умовах дошкільного закладу. Адже інших 50% від нас не залежать.

Охорона здоров’я дітей – проблема не тільки медична і педагогічна, це проблема соціальна. Щорічні поглиблені медичні огляди дітей та обстеження, засвідчили маловтішну картину: майже у 70% дошкільнят нашого міста спостерігається схильність до захворювання різних органів, багато малят мають ослаблену імунну систему. Це обумовило необхідність впровадження у ДНЗ організаційних форм і лікувально-профілактичних методів оздоровлення, введення в дію всіх наявних ресурсів.

Орієнтовні напрямки зміцнення здоров'я дітей:

• оздоровче спрямування освітнього процесу;

• медико - профілактична робота;

• сприятливі психологічні умови; психокорекція;

• повноцінне раціональне харчування;

• додержання гігієнічних норм і правил;

• фізіологічно доцільний режим дня;

• систематичне загартування;

• валеологічна освіта дошкільників

Батьки на вас покладається особлива відповідальність за організацію фізкультурно - оздоровчої роботи з дітьми. Для реалізації цієї проблеми педагоги використовують різні форми інформування батьків про способи фізичного розвитку дітей - збори, консультації, оформлення наочної агітації, індивідуальні бесіди про організацію предметно - ігрового середовища вдома, використання іграшок і спортивного обладнання, проведення фізкультурного дозвілля, туристичних походів. Міцне здоров'я, гармонійний розвиток дошкільнят, їхні вміння та навички впевнено виконувати життєво - важливі рухи, висока фізична та розумова працездатність – усе це результат хорошої організації як і вихователів так і батьків.

Тож високих показників фізичної готовності дітей можна досягти. Треба тільки щиро любити свою справу, знати яким має бути її кінцевий результат, уміти вчити й учитися самому, жити за вимогами не вчорашнього, а вже завтрашнього дня.

Здоров’язбережувальні технології у дошкільному закладі

Одне з головних завдань дошкільного закладу – така організація освітнього процесу, за якої не лише зберігатиметься високий рівень розумової працездатності вихованців, а й зміцнюватиметься їхнє здоров’я.

Базова програма приділяє особливу увагу впровадженню в освітній процес здоров’язбережувальних технологій, що дають змогу проводити оздоровлення в цікавих різноманітних формах, забезпечують фізичне, соціально-емоційне, духовне, інтелектуальне благополуччя малюків. Особливо ефективні оздоровчі технології терапевтичного спрямування : арт-терапія, піскова терапія, ігрова та казкотерапія, сміхотерапія, музична терапія, кольоротерапія. Терапія означає «лікування». Але в умовах дитсадка впровадження таких технологій передбачає профілактику різних захворювань, поліпшення психоемоційного стану дошкільнят.

У повсякденному житті малят варто використовувати якнайбільше оздоровчих технологій, ажде вони переважно прості у використанні, дають вихованцям велике задоволення, а головне – мають ефективний комплексний вплив на формування їхнього здоров’я. Здоров’язбережувальні технології

можна використовувати у різних організаційних видах роботи, у повсякденні, інтегруючи їх у різні види діяльності дітей. Розглянемо деякі оздоровчі технології.

Сміхотерапія

У народі кажуть: «Сміх – це здоров’я». Справді, він допомагає зняти стрес, підняти настрій, сприяє виділенню потрібних гормонів, задіює м’язи обличчя та тіла людини.

Наука про сміх – гіотологія- стверджує, що сміх позитивно впливає на фізичний розвиток дітей. Сьогодні сміхотерапія практикується в усьому світі.

Виявляється, сміх буває різним: веселим і отруйним, радісним і сумним, розумним і недоречним, іронічним і щирим, цинічним і сором’язливим. І не кожен сміх позитивно впливає на наше здоров’я. Окрім того, сміх як важливий засіб дихання дає легеням можливість повністю звільнитися від повітря. Він також знижує частоту ритму серця, нормалізує артеріальний тиск, сприяє виробленню життєво необхідних гормонів радості. Реакція імунної системи на сміх прямо протилежна реакції на стрес. Навіть саме промовляння «хі-хі», «хо-хо», «ха-ха» дає клітинам імунної системи команду атакувати чужорідні тіла – віруси, злоякісні клітини тощо. Тому сміх рівнозначний прогулянці по лісу чи кисневому коктейлю.

Пісочна терапія

Пісок і вода – найулюбленіші матеріали для ігор і занять дітей. Пісок «поглинає» негативну енергію, «очищає» енергетику людини, стабілізує її емоційний стан.

Перші знайомства малюків відбуваються у пісочниці. Заняття та ігри з піском підносять настрій, викликають емоції радості, спонукають до діяльності. У процесі ігор з піском діти стають більш упевненими та здатними долати труднощі: у них розвиваються тактильно-кінестетична чутливість і дрібна моторика рук.

Матеріал для гри з піском:

- ящик відповідного розміру;

- чистий просіяний пісок;

- лійка з водою;

- набір мініатюрних іграшок, деталі конструкторів.

Роботу з піском доцільно починати з ігор на розвиток тактильно-кінестетичної чутливості і дрібної моторики рук: «Пальчики, долоньки, кулачки – друзі ви мої і помічники». Тактильно-кінестетичні відчуття – це відчуття, які ми отримуємо через рецептори на шкірі. Вони тісно пов’язані з розумовими операціями, з їх допомогою ми пізнаємо світ.

Можна запропонувати дошкільникам:

- «походити» дольками по піску, залишаючи свої сліди;

- виконати долоньками і ребром долонь зигзагоподібні та колові рухи;

- складеними пальцями зобразити на піску сліди загадкових, казкових птахів, тварин (фантазуємо);

створити відбитками долонь, кулачків різноманітні малюнки (квіти, дерева, сонечко, дощ).

Кольоротерапія

Діти дуже чутливі до кольорів. Споглядання кольорів веселки сприяє вбиранню енергії Сонця, гармонізації почуттів та думок.

Запропонуйте дітям обрати кольорову картку, яка їм подобається найбільше, а потім визначте, чи відповідають їхні почуття обраному кольору.

Орієнтовні емоційні значення кольорів:

- жовтий – радість;

- червоний – щастя;

- синій – образа, зосередженість;

- зелений – спокій;

- голубий – замріяність;

- сірий – сум;

- помаранчевий – піднесення, радість;

- коричневий – утома.

Діти незалежно від національності і місця проживання надають перевагу яскравим кольорам – червоному, жовтому, помаранчевому. Такі кольори не дратують їх, а навпаки, заспокоюють їх, дають можливість почуватися комфортно. Здавна відомо, що колір може навіть лікувати. Розглянемо, як колір впливає на організм:

Зелений колір: заспокоює нервову систему.

Червоний колір: стимулює серцеву діяльність, активізуює обмін речовин.

Жовтий колір: зміцнює нервову систему, зір, покращує настрій.

Оранжевий колір: стимулює роботу щитовидної залози, підвищує апетит,нормалізує роботу кишково-шлункового тракту.

Голубий колір: знімає стрес, знижує артеріальний тиск.

Синій колір: діє заспокійливо на організм.

Фіолетовий і бузковий: діє як синій та голубий, а нестача цього кольору може спричинити депресію.

Нервова система здорової дитини потребує позитивного енергетичного впливу, яскравих кольорів і світлих їх відтінків навколо себе. У практичній роботі з дошкільнятами можна виділити три рівні використання кольоротерапії:

1) організаційні можливості кольору (система освітлення та колірне оформлення інтер’єрів приміщень дитсадка);

2) педагогічні можливості кольору (навчання, розвиток, виховання);

3) реабілітаційні можливості кольору (оздоровлення, лікування, психологічний колорит).

Рекомендована робота з дошкільниками з кольоротерапії :

1.Вправи на релаксацію «Зелений ліс», «Зоряне дихання» тощо.

2.Графічні вправи «Хвилинки-кольоринки» з метою заспокоєння дітей. Протягом 4-5 хвилин діти роблять кольоровими фломастерами, олівцями довільні малюнки.

3.Міні-заняття з кольоротерапії.

Зміцнення фізичного та психічного здоров’я дошкільника шляхом впровадження в практику роботи здоров'язбережувальних технологій - один з пріоритетних напрямків роботи нашого дошкільного навчального закладу.

Реалізація напрямку здійснюється через вирішення наступних завдань:

* Охорона та зміцнення здоров'я дітей;

* Формування життєво необхідних рухових умінь і навичок дитини у відповідності з її індивідуальними особливостями;

* Розвиток фізичних якостей;

* Створення умов для реалізації потреби дітей у руховій активності;

* Виховання потреби у здоровому способі життя;

* Забезпечення фізичного і психічного благополуччя;.

Успішне вирішення поставлених завдань можливе лише за умови комплексного використання всіх засобів фізичного виховання.

Висновок

Отже, одне з головних завдань дошкільного закладу – така організація освітнього процесу, за якої не лише зберігатиметься високий рівень розумової працездатності вихованців, а й зміцнюватиметься їхнє здоров’я.

Кiлькiсть переглядiв: 107

Коментарi